Допис

Насправді, я дедалі більше відчуваю, що при інвестуванні в компанію потрібно вивчати не продукт, а бізнес-модель. Оскільки технології можна наздогнати, бізнес-моделі часто визначають, скільки грошей компанія може заробляти в довгостроковій перспективі. Чому я завжди думав, що більшість компаній зі зберігання мають очевидні характеристики циклу? Причина не лише в тому, що DRAM, HBM або NAND залежать від попиту і пропозиції, а й у тому, що більшість із них приймають модель IDM (Design + Build Integration). Від проєктування чипів і виробництва пластин до пакування та тестування — майже весь виробничий процес має виконуватися власними силами. Перевага цієї моделі — контроль над технологіями та виробничими потужностями, але це має дуже високу ціну. Фабрика для виготовлення пластин, EUV-літографічний апарат і сучасна лінія пакування — усе це означає величезні інвестиції. Навіть коли ринок починає спад, фіксовані витрати, такі як амортизація обладнання, обслуговування заводів, витрати на робочу силу та постійне розширення потужностей, залишаться і не зменшаться через падіння цін на чіпи. Тому, коли ціни на зберігання входять у цикл падіння, прибутки часто швидко стискаються, а фінансові звіти суттєво коливаються. Дивлюся на NVIDIA у протилежному напрямку. Вона не виготовляє власний виробник пластин, а зосереджується на проєктуванні чипів, залишаючи виробництво TSMC. Хоча ця модель без фабрики також несе витрати на виробництво, їй не потрібно витрачати десятки мільярдів доларів у виробничі активи, що дозволяє інвестувати більше коштів у CUDA, NVLink, програмні екосистеми та розробку продуктів наступного покоління. Тому я завжди вважав, що справжня мета компанії — це не лише технологічне лідерство, а й те, чи може її бізнес-модель стабільно приносити високі прибутки. Часто інвестування полягає не в тому, яка технологія найкраща, а в тому, чия бізнес-модель легше переживає цикли.